Синьо-жовтий Маріуполь або як зустрічали найбільший стяг на Сході

Синьо-жовтий Маріуполь або як зустрічали найбільший стяг на Сході

Такого теплого прийому нашого найбільшого національного прапора в Маріуполі не чекали навіть ми. А це значить, що Схід прокидається, Схід чекає позитивних об’єднуючих смислів, чекає, щоб йому, як важкохворій людині, допомогли повірити у повне видужання.

Ось уже третій місяць, як найбільший прапор України в світі подорожує з «Батьківщиною Молодою» найбільшими містами України. І за цей час –  час страшного кривавого випробування для всієї країни – цей державний стяг став символом єдності та надії для найбільшої країни Європи. А починалося все теж не менш символічно – його у цьому році вперше розгорнули донецькі, луганські, львівські, луцькі, івано-франківські та київські студенти на молодіжному форумі «Схід та Захід» разом, який проходив у Львові. Тоді ж вирішили, що прапор проїде всією Україною і завершимо турне у Донецьку.

А в цю неділю, 13 липня, він вперше потрапив на Схід – до Маріуполя. При цьому, це була ініціатива місцевих патріотів Донеччини.

IMG_3763

 І що хочу підкреслити – маріупольчани чекали цього не менше за нас! Як і всі жителі Сходу України, вони знають, що таке постріли, страх смерті, залякування, відчуття покинутості та непотрібності. Вони чекають не на політичні заяви, «підтримку» міжнародної спільноти і т.д. Вони чекають на живих людей зі столиці, які не побояться приїхати до їхніх домівок з реальною допомогою та позитивними об’єднуючими акціями. Їм дуже важливо допомогти підтримати віру у закінчення кровопролиття, відбудову їх домівок та головне – єдність з українцями по ту сторону Дніпра.

Без сумніву, скажу, що це була одна з найемоційніших акцій з розгортання стягу. І не через те, що скидалося на голлівудський екшн через суворий вигляд бійців «Азову» у повному обмундирування. Самі маріупольчани створили незабутню атмосферу вишиванками, морем жовто-блакитних прапорів. Просто не вірилося, що на площі одного з міст Донбасу може бути таке скупчення українських патріотів. Це той випадок, коли все таємне стає явним, звичайно, у позитивному сенсі. При чому найбільший «драйв» принесли з собою фанати місцевого «Іллічівця» :)

IMG_3739

А водій мікроавтобуса, у якому ми транспортуємо гігантський стяг, помітив, як люди цілували прапор, коли несли його до авто.

І ще одне не менш цікаве спостереження – знайомі з Маріуполя, законсервовані у російській пропаганді, сприйняли звістку про нашу акцію, на моє здивування, абсолютно позитивно, без скепсису та іронії. І в результаті – разом з усіма співали національний гімн, «Червону руту» та всесвітньо відому пісню про Путіна.

Так, сьогодні не час святкувати – Україна у війні. Однак ми не повинні забувати про маленькі вклади в укріплення національної ідеї на Сході, витисненні українофобської путлерівської пропаганди з голів людей.

Свідомість мільйонів на Сході амбівалентна, але ж крапля камінь точить. Чи не так, друзі? :)

 IMG_3693

Тому ми дуже вдячні жителям міста, які не побоялися прийти на акцію, бійцям «Азову», які гарантували безпеку, Донецькій «Батьківщині Молодій» та іншим громадським організаціям, які долучилися організації заходу, а також Яні Вертебі – нашій активістці, яка уже давно мріяла, щоб прапор розгорнули у її рідному Маріуполі та доклала до цього максимально зусиль.

IMG_3782

 І окрема подяка Олександру Чубатенку – народному депутату від фракції «Батьківщина», який поїхав з нами на Схід та допоміг якнайшвидше добратися до Маріуполя з 20 тоннами продовольства для українських військових, що служать в зоні АТО. До речі, цей вантаж – результат спільних зусиль депутатів Батьківщини та активістів молодіжки.

І гірка пілюля… По дорозі до Маріуполя, коли я зв’язувався з командиром 72-ї бригади, він сказав, що не може прислати машину за вантажем, бо вони «трохи» зайняті. А через годину ми прочитали новину, що ця ж 72-га бригада понесла численні втрати серед її солдат через обстріл… Молимося, щоб така «зайнятість» наших хлопців завершилася якнайшвидше.