Митрофанський: Буду корисним для громади Одещини, враховуючи свій досвід на посаді заступника міністра молоді та спорту

Сергію, чому Ви для себе прийняли рішення балотуватися до Одеської обласної ради, адже ви як заступник голови партії ВО «Батьківщина» та лідер всеукраїнської «молодіжки» маєте справу із державною політикою, а Одещина то все ж регіональний рівень?

Зараз увага всієї країни прикута до місцевих виборів. І це не даремно. Адже у зв’язку із децентралізацією (яка хоч і з великими труднощами, але в Україні все ж відбувається), територіальні громади, районні, міські та обласні ради значно прибавляють у своїй політичній вазі. Не забуваймо, звісно, і про мерів міст, які за останні роки стали окремим політичним класом, що не боїться діяти всупереч вказівкам «згори». В той час, коли президент фактично одноосібно керує країною на рівні керівника «95 кварталу», місцеве самоврядування залишилося останньою ланкою в державному управлінні, де ще є можливість сформувати професійні команди для вироблення та реалізації здорової української політики. Тому сьогодні на перший план серед вимог до кандидатів в депутати всіх рівнів мають вийти досвід, знання та бажання долучитися до цієї кропіткої роботи. У мене з усіма переліченими критеріями все гаразд, отож осторонь залишитися я не маю права.

 

Про досвід ми ще поговоримо пізніше. Скажіть, чому саме Одещина?

Дві причини. По-перше, це моя Батьківщина, де я народився і виріс, де живуть мої батьки. Земля, з якою я ніколи не розривав пуповини. Я виріс в сім’ї вчительки та землероба. Мати вчила поважати історію, культуру нашої країни, а батько людську працю. Це край, де я від бабусі дізнався про страшний голод 1932-1933 років, який прокотився нашими селами, де я дитям радів дощу, тому що будуть врожаї. Власне там сформувалися мої цінності. Другою причиною є те, що, на мій погляд, Одещина має неймовірний, однак нереалізований потенціал в аграрній, туристичній, транспортній сферах. Вірю, що буду корисним для громади Одещини, враховуючи свій досвід на посаді заступника міністра молоді та спорту.

 

Щодо досвіду. Цікаво почути, перш за все, історію успіху про те, як  хлопчині з селища на півночі Одещини вдалось так легко обійняти посаду в українському уряді? І якими досягненнями на цій посаді можете пишатись?

Легко буває лише в команді «зелених»: сьогодні ти весільний фотограф, завтра – депутат Верховної Ради. У мене був довгий і тернистий шлях. Після школи юридичний коледж з відзнакою, потім три вищі освіти (юридична, економічна та державне управління), далі аспірантура в Національній академії державного управління при Президентові України. Увесь час активне студентське життя – лідер студентського самоврядування, революції, майдани. Намагався всюди встигати. На останніх курсах університету працював в органах місцевого самоврядування на Миколаївщині, потім спеціалістом в Міністерстві сім’ї, молоді та спорту, Міністерстві регіонального розвитку України. Паралельно вів активну діяльність в громадсько-політичних організаціях. Було по-різному, але легким я б цей шлях не назвав.

Щодо моїх досягнень на посаді заступника міністра скажу основне. Мені вдалось відкрити двері міністерства для молоді та молодіжних організацій. Всі побачили, як і куди використовуються бюджетні кошти. Жодної програми і жодного рішення не було написано і прийнято без реальної участі громадськості. Технічно було спрощено ряд процедур для громадських організацій та відкрито нові можливості для молоді в межах бюджету міністерства. Проте маю наголосити, що є прихильником глибокого реформування як Міністерства молоді та спорту зокрема, так і молодіжної політики в цілому. Більш детально цей напрямок розкритий в програмі нашої партії як один із п’яти пріоритетів.

 

Ну і на сам кінець, вище Ви згадували про цінності. Чи встигли Ви, незважаючи на такий життєвий ритм, створити сім’ю?

Я намагався встигати на всіх «фронтах» і цей не є виключенням. Я одружений. Ми з дружиною виховуємо трьох чудових дітей: двох синів і доню.