Молодь – головна національна цінність

Молодь – наше сьогодення і, безумовно, наше майбутнє. Можна скільки завгодно повторювати, що молодь – головна рушійна сила, проте для того, щоб вона справді нею стала, потрібно вже сьогодні в молодих людей серйозно інвестувати: у їхнє бажання залишатися в Україні чи повертатися з-за кордону. І саме молодь здатна трансформувати нашу державу та інтегрувати її в ЄС і НАТО.

Мрії про еміграцію

За офіційними даними Мінмолодьспорту, в 2015 і 2016 роках відповідно 17% і 14% молодих людей планували залишити Україну найближчим часом або шукали можливість емігрувати з країни. Дослідження організації GfK, проведене влітку 2017-го, констатувало ще сумнішу картину. Так, кожен четвертий молодий українець (25%) віком від 14 до 29 років виявляє бажання емігрувати  впродовж найближчих 2-5 років. Третина тих молодих людей, які бажають виїхати з країни, вже зробила в цьому напрямку деякі кроки. 57% потенційних емігрантів мають навички спілкування офіційною мовою країни, в яку хочуть поїхати, 17% з них опанували нову мову на високому або дуже високому рівні.

Існують також дослідження (наприклад, КМІС у січні 2018 року), які показують ще більш невтішну картину. Так, кожен третій українець розглядає можливість виїхати з країни зараз чи за певних сприятливих обставин. Із них більшість (55%) – це молоді люди віком від 18 до 29 років.

І ось нещодавно Міжнародний республіканський інститут (США) оприлюднив сенсаційні результати соцопитування, відповідно до яких 47% (!) української молоді міркували щодо еміграції з метою пошуку роботи.

Три гривні на кожного на рік

Знаєте, які інвестиції сьогодні робить держава в молодіжну політику? З держбюджету в Міністерство молоді та спорту спрямовується близько 2%. Тобто по три гривні на молоду людину на рік!

Команда міжнародних експертів Ради Європи ще в 2013 році провела ґрунтовне дослідження молодіжної політики в Україні й зробила ключове зауваження: в Україні, аби тобою зацікавилася держава, треба бути або соціально вразливим, або талановитим. Головна рекомендація європейців полягала в тому, щоб пріоритетом держави стало створення можливостей для саморозвитку також і звичайної молоді.

Та важливі не лише гроші. Різні політики часто повторюють таку тезу: «Молодь – це головний ресурс держави». Відомий український економіст, співзасновник Світового економічного форуму в Давосі Богдан Дмитрович Гаврилишин (до речі, розпочав свою кар’єру в молодіжній політиці) завжди в таких випадках говорив: «Людина – не ресурс, а головна цінність». Тож і молодь не може в принципі бути ресурсом для когось чи чогось. Українська молодь – це головна національна цінність.

Європейські цінності

Перший у світі закон про молодь був ухвалений у Німеччині майже сто років тому! Сьогодні в цій країні видатки на одну молоду особу лише з федерального бюджету складають більше 33 євро (загалом із бюджету країни виділяється на молодіжну політику близько 400 мільйонів євро щорічно). Але оскільки там діє субсидіарний підхід, то це становить лише кілька відсотків. 80% фінансування молодіжної політики здійснюється на рівні громад, а ще 15% – на рівні федеральних земель. Відтак щорічно мільярди євро інвестуються в молодь, тому німці мають найпотужнішу економіку на континенті.

Велика Британія не має подібного до німецького профільного закону. Втім тамтешній уряд розуміє потребу інвестування в молодь і щороку витрачає 371 мільйон фунтів на її підтримку. Так, фінансування одного молодого британця безпосередньо урядом складає 35-43 фунтів на рік. Окрім цього, місцева влада інвестує у розвиток кожної молодої особи віком від 13 до 19 років ще близько 100 фунтів на рік.

В інших країнах ЄС подібна ситуація. Наприклад, у Фінляндії молоді майже в десять разів менше, ніж в Україні, проте з держбюджету щорічно виділяється 72 мільйони євро на роботу з цією віковою групою плюс ще 8 мільйонів євро субсидій на місцевому рівні. При цьому 85% фінансування молодіжної політики здійснюють місцеві бюджети. Півмільярда євро на 1,5 мільйона молоді – це по 350 євро на одну молоду особу. І це без урахування інвестицій в освіту!

Навіть пострадянська Естонія спрямовує в перерахунку на нашу валюту близько 14 тис. грн на одну молоду людину щороку. А в Україні разом зі скромними видатками із місцевих бюджетів сума видатків на молодіжну політику загалом складає 10 гривень на одну особу.

Мільярд Порошенка

У бюджеті України на 2019 рік закладено мільярд гривень на фонд, створений урядом відповідно до указу президента Порошенка (конституційність такого указу – окрема тема).

Йдеться про «Фонд президента України з підтримки освітніх та наукових програм для молоді». Гарна назва, еге ж? Ще більш солодко звучали слова Порошенка, коли він презентував цю ініціативу студентам одного з університетів. Науковцям, які мають досвід отримання грантів у ЄС, мабуть, побоявся. Бо вони були б шоковані такою ініціативою.

Мінфін, у якого на всі фінансові ініціативи є дві відповіді – «немає грошей» або «не на часі», – розщедрився і видав на-гора кругленьку суму.

Справді, понад 30 млн дол. (мільярд у гривнях) – це значна сума. Це як три річних бюджети Міжнародного благодійного фонду «Відродження», який, по суті, є лідером фінансової підтримки недержавного сектору в Україні.

Найбільший виклик, за словами самого Порошенка, –  «щоб на чолі фонду постала авторитетна, прозора людина, яка користується довірою всього суспільства». Однак сама ідея створення цього фонду, а також теза про його очільника обурили українську наукову спільноту, яка розвиває українську науку в тісній співпраці з інститутами й ученими ЄС. Щоправда, хто їх почує… 

А обурилися науковці ось чому. У наступному році вперше мав отримати кошти створений після Майдану Національний фонд досліджень (НФД). Мета його заснування – незалежний, прозорий і справедливий розподіл бюджетних коштів на розвиток

української науки. Цей фонд був головною надією тих науковців, які ще не виїхали з країни. Так от, цю надію урядовці й представники партії Порошенка фактично вбили. Мінфін пропустив лише 262 млн грн на НФД, а незалежну систему відбору проектів поставлено в залежність від бюрократів із Міністерства освіти України. І страшно та соромно не так за те, що НФД отримав лише чверть від тієї суми, яку отримав Фонд Порошенка, як за те, що цей фонд кастровано. Технічно фонд позбавлено статусу розпорядника бюджетних коштів, тобто можливості самостійно ухвалювати рішення. А саме ця можливість і була головною ідеєю. Тепер ключові рішення – кому дати гроші, а кому ні – прийматимуться за принципом старого совково-корупційного телефонного права. Головна проблема в українському науковому «господарстві» – не фінанси, а правила їх розподілу…

На тлі цих подій немає сенсу писати про те, що порядок надання грантів Президента для обдарованої молоді вже навіть Кабмін офіційно запропонував АП демократизувати. Немає сенсу писати, чому і як Марина Порошенко очолила Український культурний фонд. Мабуть, вона – єдина на всю країну «авторитетна, прозора людина, яка користується довірою». Чому бюджет цього фонду у виборчий рік збільшився більш ніж утричі – з 207 млн грн у цьому році до 708 млн грн у наступному?

Немає сенсу розписувати, що в парламенті понад рік лежить доопрацьований законопроект «Про молодь», який мав би запровадити в Україні кращі європейські моделі молодіжної політики. Цей законопроект, як і НДФ, передбачає створення незалежного Національного фонду підтримки молодіжних ініціатив.

Насправді головне завдання молодіжної політики сьогодні – створити можливості для розгортання й сталого розвитку ефективних і конкурентоздатних молодіжних команд. Для цього має інвестуватися багато коштів, щоб буквально вирощувати тих, хто в майбутньому робитиме інноваційні прориви для країни.

 

Читайте також:
Українська політика: дорогу молодим чи стороннім вхід заборонено?